Стрижеуса Сергія Романовича.

У сім’ї Романа Макаровича та Надія Панасівни Стрижеус народився хопчик Сергій 28 липня 1980 року в с.Рудка. В 6 років пішов у 1 клас.У 1991 році померла мама.. Батько залишився сам з дев’ятьма дітьми:6 дочок і три сина. Сергійові тоді було всього 10 років. У 1995 році закінчив школу, далі пішов служити в армію. Служив в 45 аеромобільній бригаді у військовій частині№ А1533 південного округу. Після армії працював в Більськовільському лісництві, згодом в місті Києві на будівництві. 5 квітня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України гранатометником.

У січні 2023 року солдата зарахували до списків номером обслуги 3 мотопіхотної роти одного з батальйонів 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Загинув біля села Вільшана Куп’янського району Харківщини під час виконання бойового завдання, потрапив під ворожий обстріл. Залишився батько, 6 сестер, брат Василь, який проходить військову службу в ЗСУ.

Сергій понад усе любив дітей. І на війні під час обстрілів врятував малого хлопчика, за це отримав відзнаку. Був добрим, веселим, ніколи нічого не боявся, був хорошим будівельником, другом, який ніколи не залишить у біді. Коли вітали його по телефону з Днем Захисника, і спитали чи будете святкувати- він сказав, святкуватимемо лише тоді , коли буде Перемога. Нажаль не судилося… Але ми віримо, що скоро будемо святкувати перемогу над окупантами і що його жертва і багатьох інших захисників – недаремна.